Кармелітське життя містить елементи, які визначають ритм дня і формують кармелітський дух. Молитва, спільнота, апостольство і любов до Марії — ось характерні риси босого кармеліта.

Молитва

У «первісному» Уставі ордену написано:

Всі мають перебувати осібно по своїх келіях, віддаючись удень і вночі роздумам над Законом Божим та чуванню на молитвах, хіба що чимось іншим слушним випадає зайнятися.

Як випливає з наведеного уривка з кармелітського Уставу, основоположна риса кармелітського життя — це споглядання. То саме вона має пронизувати і животворити спосіб буття кожного босого кармеліта. Кожен із босих кармелітів покликаний до молитви. Саме завдяки ній він досягає спілкування з Богом у дружбі. Аби можна було краще зрозуміти цей суттєвий елемент кармелітської харизми, яким є споглядання, треба ближче придивитися до нього.
Без молитви неможливо набути досвід Бога, і саме тому св. Тереза у «Шляху до досконалості» посилено заохочує практикувати споглядання. Споглядальна молитва — це головний обов’язок кожного християнина, а особливо — босого кармеліта, який, керуючись ученням св. Терези, прагне давати свідчення молитви.

Спільнота

Орденську спільноту покликує сам Бог. То у ній босий кармеліт, цілковито віддаючись спогляданню, стає для всіх вірних видимим свідченням діянь і присутності Христа у світі.
Святий Дух, який впроваджує кожного в єдність із Богом і Його Сином Ісусом Христом, є Подателем дару любові, яка робить усю спільноту цілісною, монолітною та здатною до взаємної любові. Свята Тереза від Ісуса була переконана в тому, що дуже багато залежить від спільної любові, яка має панувати поміж богопосвяченими. Для неї було чимось очевидним, що немає нічого гіршого для спільнотного життя, ніж недотримання спільності сердець. Зберігаючи спільність серця, монаша спільнота стане місцем, де Бога шукають разом, у братній єдності.
То в братній спільноті відбувається зустріч з іншою людиною, яка була дана мені Богом для того, щоб я в ній любив Ісуса. Спільний час відпочинку, спільна праця служать тому, аби набрати сил до життя у самотності й мовчанні.

Апостольство

Босі кармеліти сповнюють свою апостольську місію на різних рівнях. Ця місія пов’язана з розвитком духовного життя. Брати беруться до душпастирської діяльності в тих галузях, які особливим чином цьому служать: духовне керівництво і сповідництво. Насамперед це апостольське служіння призначається сестрам босим кармеліткам та членам Світського Кармелю. В апостольство розвитку духовного життя вписується також провадження кармелітами молитовних та реколекційних домів.
До душпастирської діяльності терезіанського Кармелю належить і ширення марійного культу. Звершується це зокрема через пропагування побожності до святого скапулярію. Як вираження турботи про місцеву Церкву, кармеліти босі беруться до праці в парафіях. Також вони провадять апостольство навчання, яке через видавничу діяльність створює змогу наблизити до всіх членів Церкви багату духовну спадщину кармелітських святих. Зрештою, босі кармеліти віддаються провадженню місійної діяльності, яка дуже міцно вписана в терезіанську харизму.